ПРАВИЛА ПІДТРИМКИ, ЯКЩО РОДИНА ЕВАКУЮЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ

24 лютого росія відкрито напала на Україну, і українці хоробро обороняються. Чоловіки масово стали на захист Батьківщини, а жінки з дітьми мають змогу евакуюватися. Проте діти важче переносять подібні переїзди. Як варто говорити з дитиною і які правила евакуації з дитиною ― читайте в матеріалі.

Психологиня Світлана Ройз записала для сімей ролик з інструкцією, як забезпечити дитині найм’якше сприйняття евакуації та яких правил евакуації з дитиною варто дотримуватись.

https://www.youtube.com/watch?v=8ml9RPFun7s&feature=emb_imp_woyt

Перший етап ― інформація

  1. Дитині важливо сказати:«Ми робимо все можливе, щоб ти був/була у безпеці, щоб ми були у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати у безпечне місце, в інше місто чи країну. Ми будемо весь час із тобою. Разом із нами їде дуже багато дітей та дорослих. Ми їхатимемо поїздом/машиною/автобусом. Нас зустрінуть дуже добрі люди та допоможуть. Ти бачиш, скільки довкола нас хороших людей? Набагато більше, ніж поганих».

У цей момент дуже важливо, щоб ваш голос звучав стійко та впевнено. Реакції дитини можуть бути різними. Важливо бути готовими до того, що дитина розплачеться і скаже, що не хоче залишати дім, друзів та іграшки.

  1. Ми підтримуємо її почуття: «Мені теж дуже сумно, і мені так шкода, що тобі доводиться це проходити. Якби я могла, то усе зробила би, щоб війна припинилася і все було, як раніше. Дивися, який ти герой, ти нам так допомагав і був таким сміливим. Зараз нам дуже важлива твоя допомога, щоб ми були в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий дім, а потім ми повернемося до нас додому. Я тебе дуже люблю, і ми обов’язково впораємося».

Якщо це можливо, запитайте: «Що б ти хотів узяти з дому найважливіше? Хочеш, я сфотографую будинок (якщо цілий)?».

  1. Дитина може запитати: «Ми їдемо назавжди?»

Важливо відповісти, що ви не знаєте, на скільки. Можна відповісти: «Доки не стане безпечно».

  1. Якщо дитина спитає: «А де ми будемо жити?», скажіть обов’язково, що вам не відомо. Може, так: «У нас буде тимчасовий дім. Можливо, ми житимемо з великою кількістю людей».
  2. Коли дитина питає: «А я не побачу більше своїх друзів?», ми можемо відповісти: «Я впевнений, що побачиш, і ми зможемо їм дзвонити і писати. А ще в тебе неодмінно з’являться нові. У тебе будуть і старі, і нові друзі».
  3. Якщо батько дитини залишається в Україні, можемо сказати: «Ми їдемо з тобою вдвох. Тато приєднається до нас, як тільки зможе, чи ми до нього повернемося. Він може робити все можливе, щоб скоріше бути з тобою, бо ти ― його сонечко і він тебе дуже любить. Твій тато ― герой, ми будемо молитися за тата, і наша любов буде з ним, а його ― з нами».
  4. Дитина може плакати, кричати. Намагайтеся витримати її почуття без осуду та відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, ми можемо спитати: «Яку іграшку ти хочеш взяти?»
  5. Якщо ви їдете в іншу країну,візьміть, будь ласка, кілька книг, які були б написані вашою мовою. Це буде дуже важливо. Дорогою показуйте дитині фото цієї країни.

Другий етап ― правила

  1. Варто сказати:«Зараз важливо, щоб ти нам у всьому допомагав. Ти робитимеш те, що ми тебе попросимо. Будеш завжди поруч, нікуди не тікатимеш, ні з ким чужим не йдеш, постараєшся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися?»
  2. І обов’язково потиснути дитині руку: «Дякую, я знала, що на тебе можна покластися».
  3. Важливо переконатися, що дитина знає своє прізвище та ім’я, імена та прізвища батьків та дорослих, які її супроводжують.
  4. Покладіть дитині до кишені аркуш із її та вашими даними.
  5. Дайте дитині доручення, яке їй під силу, наприклад: стежити за її рюкзачком, відповідати за іграшку, пити воду і вам нагадувати.
  6. У дорозідитині важливо відчувати вашу опору.
  • Перша опора ― це дотик, частіше торкайтеся її.
  • Друга ― ваш погляд. Дивіться на неї, як тільки можливо лагідно, як ви умієте.
  • І ваш голос ― розмовляйте з нею, співайте їй пісні.

Коли дитина тривожиться, вона може стати гіперактивною, тривожною, примхливою, млявою. Це ― нормальні реакції.

Будь ласка, якщо дитина скаржиться, слухайте її не перебиваючи, не виправдовуючись, даючи можливість спертися на ваше терпіння та розуміння.

Дитині важливо чути: «Дякую за те, що так допомагаєш нам у дорозі. Я бачу, як тобі складно, але ти справляєшся.

Якщо єщось, що ви робили в цей час, на який припадає дорога, регулярно, обов’язково повторюйте це в дорозі: читайте казку перед сном, співайте пісню, обіймайтеся. Вимовляйте слова, які для вашої дитини звичні. Можливо, це секретні слова у вашій сім’ї. Це дасть вашій дитинівідчуття стабільності.

  • Придумайте кілька ігор, у яких ви будете перенаправляти увагу та енергію дитини.
  • Можна дати їй завдання фотографувати дорогу.
  • Постарайтесь у дорозі поговорити про тварин, у яких будиночок завжди із собою, наприклад, равлик: «Де б ця тварина не була, вона завжди вдома. Уяви, що ти ― равлик, роби “чик-чирик ― і ти в будиночку”».
  • По приїзді скажіть дитині: «Ось ми й у безпеці. Дякую за те, що ми змогли разом це зробити. Зараз будемо знайомитися з нашим новим домом. Він не схожий на наш будинок. Я не знаю, чи сподобається він тобі й мені. Але ми зможемо зробити його нашим. Ми з тобою ― як равлики: наш будиночок завжди з нами. А до інших міст ми з тобою звикнемо. Люблю тебе. У нас обов’язково все буде добре, де б ми не були».
Кiлькiсть переглядiв: 15